Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії передається повітряно-краплинним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий.
Як давно відомо про дифтерію та які відкриття були зроблені?
- Дифтерія була вперше описана Гіппократом у п'ятому столітті до н.е
- Дифтерійна бактерія була вперше ідентифікована у 1880-х роках Ф. Лоффлер.
- У 1890-х роках було розроблено антитоксин проти дифтерії.
- Розробка першої вакцини проти дифтерійного токсоїду відбулася у 1920-х р.
- Наступне широке використання вакцини призвело до різкого зниження захворюваності на дифтерію у всьому світі.
Навіщо проводити вакцинацію від дифтерії, якщо на неї вже не хворіють?
- Дифтерія колись була основною причиною хвороб та смерті серед дітей. У 1921 р. лише Сполучених Штатах Америки було зареєстровано 206 000 випадків дифтерії, у результаті 15 520 померли.
- Починаючи з 1920-х років захворюваність на дифтерію швидко знижувалася через широке використання вакцин.
- У 2016 році країни повідомили про 7 100 випадків дифтерії у Всесвітня організація охорони здоров'я.
- За останні 50 років смертність від дифтерії залишилася на колишньому рівні 5-10%, при цьому більш висока смертність (до 20%) серед осіб молодше 5 років і старше 40 років.
- Успішність захисту від дифтерії залежить від охоплення вакцинацією - що він вище, тим менше випадків захворювання реєструється.
Якими шляхами можна заразитися дифтерією?
- Захворювання викликає бактерія дифтерії (Corynebacteria diphtheriaе), яка виробляє екзотоксин.
- Бактерія стійка до впливу різних факторів у зовнішньому середовищі та може зберігати активність до 15 діб.
- Інкубаційний період захворювання становить від 3 до 10 днів.
- Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.
- Дифтерія передається найчастіше повітряно-краплинним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє в дихальну систему людини, вона виробляє токсин, що блокує синтез білка в клітинах, у результаті виникають важкі функціональні та структурні зміни, іноді несумісні з життям.
Як проявляється захворювання і чим воно небезпечне?
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу або обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються нальоти у вигляді плівок, які можуть ускладнювати дихання та ковтання.
Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:
- біль в горлі;
- підвищена температура;
- лихоманка;
- набряк слизової оболонки ротоглотки;
- наліт на мигдаликах сірого кольору, осиплість голосу; набряк шиї;
- збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Вирізняють різні форми захворювання:
- Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні або гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення плівок фібринозу (в основному перетинка носа); загальні симптоми проявляються рідко.
- Дифтерія глотки: часта форма, яка проявляється неприємним запахом з рота, болем у горлі, утрудненим ковтанням, слинотечею, збільшеними болючими регіональними лімфатичними вузлами, у важких випадках спостерігається масивний набряк м'яких тканин шиї.
- Дифтерія гортані та трахеї: виникає, як правило, внаслідок поширення процесу зараження із глотки. Захворювання проявляється виникненням фібринозної плівки та набряком слизової оболонки, що спричиняє звуження просвіту дихальних шляхів. Симптомами цієї форми захворювання є: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.
- Дифтерія шкіри: це ранова інфекція, що проявляється у формі хронічної виразки, яка не гоїться, покрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка – симптоми системної дії токсину.
- Дифтерія може вражати інші органи: кон'юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку
На основі чого ставиться діагноз дифтерію?
Крім симптомів захворювання, існують кілька лабораторних способів для підтвердження діагнозу. Для встановлення діагнозу необхідно виділити бактерію Corynebacterium diphtheriae на живильні середовища.
Діагностичне тестування вимагає отримання культур із носа та горла пацієнта. Визначення наявності дифтерійного токсину також може бути підтвердження діагнозу, яке здійснюється шляхом тестування в спеціалізованих лабораторіях.
Щоб оцінити ступінь захворювання та залучення інших систем органів, можуть бути виконані додаткові аналізи крові, що візуалізують дослідження (КТ шиї) та ЕКГ (електрокардіограма)
Чи лікується дифтерія і як не допустити розвитку хвороби?
Основи лікування дифтерії включають антитоксичну сироватку, антибіотики та підтримуючий догляд. Якщо пацієнт має підозру на дифтерію, лікування (антибіотики та сироватка) слід починати якомога раніше, щоб збільшити шанси на сприятливий результат. Пацієнти повинні перебувати в ізоляції, щоб запобігти передачі захворювання іншим людям.
Найбільш ефективний спосіб запобігти розвитку захворювання - вакцинація
Тільки вакцинація здатна запобігти дифтерії: 99% людей, які мають щеплення – не хворіють. Загалом імунізація, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 млн смертей у світі щорічно, а ще 1 500 000 людей можна врятувати, якщо охоплення щепленням збільшиться.
Вакцини, що містять дифтерійний анатоксин, використовуються з 1920-х років. У 1940-х роках дифтерійний, правцевий анатоксини та кашлюкові антигени були об'єднані у вакцину проти дифтерії, правця та кашлюку (АКДС), яка зараз широко використовується в усьому світі.
Які побічні ефекти пов'язані із вакциною проти дифтерії?
- Дифтерійний анатоксин – одна з найбезпечніших вакцин.
- Тяжкі алергічні реакції (анафілактичний шок) на цю вакцину не описані.
- У 10-50% випадків зустрічаються місцеві реакції (почервоніння, набряк, болючість)